| Головна » Статті » Вірші |
Горит свіча і віск стікає
| Горить свіча і віск стікає, Життя її швидше твого минає. Сльози воску на білім її тілі, Оплакують твої недосяжні цілі. Та світло її – марні само тортури, Не розірвати підсвічника мури. Він теж білий, але світло не дарує, Холодним блиском погляд чарує. От так і в житті буває, Хто себе віддає, той себе і втрачає, Теплом своїм інших він гріє, Та від того не він радіє… Хто вміє бути холодним той користає. В його тіні не своїм світлом сяє… Згорить свіча, він на нову зачекає… Але холодна міць його ламка… | |
| Переглядів: 1130 | Рейтинг: 5.0/1 |
| Всього коментарів: 0 | |
Статистика
всього на сайті: 1
з них гостей: 1
користувачів: 0
Категорії розділу
| мої матеріали [2] |
| Приколи [5] |
| Наука і техніка [1] |
| Політика [0] |
| Суспільство [0] |
| Враження [2] |
| Ігри [0] |
| Вірші [56] |
| Мастеркласс... [14] |
|
liex
[0]
рекламні статі з біржі
|
Наше опитування
Міні-чат
Друзі сайту
Copyright MyCorp © 2024