Горит свіча і віск стікає - Вірші - Статі

Горит свіча і віск стікає

Горить свіча і віск стікає, Життя її швидше твого минає. Сльози воску на білім її тілі, Оплакують твої недосяжні цілі. Та світло її – марні само тортури, Не розірвати підсвічника мури. Він теж білий, але світло не дарує, Холодним блиском погляд чарує. От так і в житті буває, Хто себе віддає, той себе і втрачає, Теплом своїм інших він гріє, Та від того не він радіє… Хто вміє бути холодним той користає. В його тіні не своїм світлом сяє… Згорить свіча, він на нову зачекає… Але холодна міць його ламка…
1 2 3 4 5 Категорія: Вірші \| Додав: vydi (2010-01-15)
Переглядів: 1167 \| Рейтинг: 5.0/1